Пятница, 22.09.2017, 01:01Приветствую Вас Гость

Музей-заповiдник"Садиба Попова"

Каталог статей

Главная » Статьи » Мои статьи

Музей Григорія Кочура – є перемога!

Музей Григорія Кочура – є перемога!

Музейники і журналісти святкують! Президент видав Указ про відзначення 100 річчя видатного перекладача Григорія Кочура. Документ передбачає цілий ряд заходів. Видати двотомник творів. Випустити марку і конверт. Заснувати літературну премію. Підтримати музей в Ірпені. Спорудити монумент. Завершити будівництво школи у місті Мена, назвавши її ім‘ям Г.Кочура.

Особливо приємно читати ці рядки, обложеному судовими повістками УПЦ МП, дивними кримінальними справами, шпигунськими історіями бойовому колективу журналу «Музеї України». Хоч якась радість за останні дні.

Журнал «Музеї України» доклав певних зусиль для популяризації музею в Ірпені. Спільно з Андрієм Григоровичем Кочуром та його чарівною дружиною акторкою пані Марією, провели кілька прес-конференцій, організовували публікації в пресі. Нещодавно, в рамках програми «Музейний сайт», без будь-яких умов, створили маленький сайт музею, зроблений самостійно десятирічним Ростиславом.

Приємно, що спільна робота громадськості, преси, письменників не пропала. Досягли певного результату, спрацювавши на благо України.

Заходьте на сайт музею!

http://kochur.do.am/

Даємо текст Указу Президента. З метою вшанування пам'яті видатного майстра українського художнього перекладу і перекладознавця Григорія Порфировича Кочура та з нагоди відзначення у 2008 році 100-річчя від дня його народження, підтримуючи ініціативу Літературного музею Григорія Кочура, Національної спілки письменників України та Національної ради з питань культури і духовності, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

1) утворити у двомісячний строк організаційний комітет з підготовки та відзначення 100-річчя від дня народження Григорія Кочура та затвердити його персональний склад;

2) розробити та затвердити план заходів з підготовки та відзначення 100-річчя від дня народження Григорія Кочура, передбачивши, зокрема:

видання вибраних перекладів Григорія Кочура у двох томах;

проведення літературно-мистецьких вечорів та науково-практичних конференцій, присвячених Г.Кочуру;

випуск в обіг поштової марки і конверта, присвячених 100-річчю від дня народження Г.Кочура, та здійснення спецпогашення поштової марки;

3) розглянути в установленому порядку питання щодо заснування літературної премії імені Григорія Кочура за визначні здобутки в галузі поетичного художнього перекладу та перекладознавства.

2. Київській обласній державній адміністрації вжити заходів щодо сприяння діяльності Літературного музею Григорія Кочура в місті Ірпені Київської області.

3. Чернігівській обласній державній адміністрації:

1) вивчити за участю Міністерства культури і туризму України питання щодо спорудження в 2008 році пам'ятника Григорію Кочуру на його батьківщині – у місті Мені Чернігівської області;

2) вжити разом із Міністерством освіти і науки України заходів щодо завершення будівництва загальноосвітньої школи у місті Мені та розглянути в установленому порядку питання про присвоєння їй імені Григорія Кочура.

4. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке висвітлення заходів, пов'язаних із підготовкою та відзначенням 100-річчя від дня народження Г.Кочура.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

 

Григорій Порфирович Кочур (17 листопада 1908, Феськівка – 15 грудня 1994, Ірпінь) – перекладач, поет, літературознавець, громадський діяч.

Народився у селі Феськівка Менського району Чернігівської області у селянській родині. Навчався у Київському інституті народної освіти, де його викладачами були професори С.Савченко, М.Калинович, Б.Якубський, С.Маслов, М.Зеров. Викладав у Тираспольському та Вінницькому педінститутах.

1943 разом з дружиною безпідставно заарештований, засуджений до каторжних робіт на шахтах системи ГУЛАГ м. Інта (Комі АРСР). Тут посів провідне місце в інтернаціональному гуртку інтеліґенції, не припиняв творчої діяльності. Перекладав, писав вірші, вивчав із допомогою в'язнів нові мови, зокрема, естонську, латвійську, вірменську, грузинську, долучав до цього друзів. Активне духовне життя допомагало протистояти реаліям каторги.

Після звільнення (1953) і реабілітації (1962) повернувся в Україну й оселився в місті Ірпінь, під Києвом.

Найближчий соратник М. Рильського, К. був неформальним лідером українського перекладацького цеху.

Кочур належав до ключових фіґур національно-культурного відродження в Україні в 60-і. Його оселя в Ірпені була центром, де збиралася опозиційно налаштована творча інтеліґенція. Після першої хвилі арештів серед української інтеліґенції в 1965 Кочур в числі 139 авторів підписав лист-протест 139 на захист своїх друзів і близьких знайомих.

Усі ці роки Кочур багато і плідно працює, виховуючи нове покоління перекладачів. Його переклади охоплюють 26 століть, починаючи від Архілока (давньогрецька поезія) і закінчуючи сучасними поетами, три континенти (Європа, Америка й Азія), біля 30-ти літератур. Він автор статей з теорії перекладів, кваліфікованих передмов до видань зарубіжних авторів, численних рецензій і спогадів.

У 70-х Кочур став усе частіше потрапляти до списків тих, кого «розбирали» на різних зборах, попав до «чорних списків», зокрема, за те, що зустрічався з українськими літераторами з-за кордону. За другої хвилі репресій серед української інтеліґенції в 1973 К. був виключений зі Спілки письмеників України (СПУ): попри тиск, не дав потрібних КДБ показів проти Є.Сверстюка. Був практично позбавлений можливости публікуватися.

Тільки 1988 Кочур відновлений в СПУ. 1989 видана невелика збірка його віршів «Інтинський зошит», його табірна поезія з царства «дротяного дракона». 1991 р. виданий том вибраних перекладів «Друге вiдлуння».

Як твердить критик і теоретик перекладів М. Новикова, збірка перекладів Кочура — це «одночасно факт української культури, документ нашого часу і „багатоголосий монолог“ самого Кочура».

У 82-річному віці дістав можливість прийняти зарубіжні запрошення і виступити з доповідями на наукових конференціях у США (Іллінойський університет, 1991), у Польщі й Чехії (1992).

Кочур — лауреат премії ім. М.Рильського за переклади і Державної премії ім Т.Шевченка за книгу «Друге відлуння». Був дійним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка, нагороджений медаллю НТШ ім. М.Грушевського.

Музей Г.Кочура став першим недержавним закладом створеним в Україні. Тримається на ентузіазмі рідних. Можливо нині, після Указу, буде якась державна підтримка, піар-кампанія. Всі контакти музею, замовлення екскурсії – на сайті.

Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»


Категория: Мои статьи | Добавил: zamok-popova (31.01.2008)
Просмотров: 867 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Категории каталога
Мои статьи [134]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • завантаження...
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Наш опрос
Чи варто відбудовувати замки в Україні?
Всего ответов: 263