Вторник, 19.09.2017, 19:12Приветствую Вас Гость

Музей-заповiдник"Садиба Попова"

Каталог статей

Главная » Статьи » Мои статьи

Секретна місія Петра Столипіна

Секретна місія Петра Столипіна

Україна має дуже потужну, бурхливу історію. Але, все базується на кількох книгах, переказах, народних думах, десятку літописів. Чимало істориків задавали мені очевидне питання - де національна документальна база? Що з нашими архівами? Ми потихеньку почали власне розслідування. І зробили кілька відкриттів, про які нижче.

Справа в тому, що ще з часів Київської Русі, створювалися відомі літописи, розвивалося документування,  освіта, діяли потужні навчально-просвітницькі центри.... Я особисто люблю бувати у Вишгородському заповіднику. Роздивляюся дивні археологічні знахідки, яких досить багато. І не всі виставлені в експозиції. Вперше Вишгород згадується в літопису 946 року, як резиденція княгині Ольги - «Ольжин град». Ярослав Мудрий також мав тут свою резиденцію, в якій 1054 року провів останні дні життя. Майже на всіх знайдених побутових предметах є якісь надписи. Або вітання, або записки. Або цікаві характеристики - така-то б... Виявляється, 1000 років тому, матюкалися фактично тими ж словами! Любавка сумує біля нелюбимого чоловіка, кохаючи такого-то... Це свідчить якщо не про поголовну грамотність, то про дуже високий відсоток людей, які мали якусь освіту! 

Багато документів залишилося з часів козацької епохи. Правда, чомусь в іноземних архівах і музеях. На базовій території козацтва майже нічого не збереглося! А діяли потужні монастирі, академії, університети, колегіуми... Де архіви?

Мамай

Першим масово почав вивозити древні і козацькі документи Петро 1. Почали після Полтавської битви. Ми вже писали про "Батуринський архів", який опрацювала вчена з Росії Тетяна Яковлева-Таїрова. Потім знайшли 234 НЕРОЗПАКОВАНИХ скрині з сенсаційними матеріалами "Мазепинського дела" в секретних сховищах Ермітажу, які знаходяться під жорстким патронатом ФСБ. Спробували привернути увагу нинішньої бидлоеліти, що при владі, почати процес вивчення і повернення. Кажуть, давайте інвентарні номери! Тобто ми, прості журналісти, з високим соціально-політичним статусом приватних підприємців, повинні провести таємне шпигунське міжнародне розслідування, дати якомусь бюрократу засекречені коди, щоб оте перелякане, написало кудись якогось листа. Історія з оригіналом шаблі Мазепи, показала, що можна і коди дати. І фотографії. А толку? Де результат?

Масово вивозили документи, цінності інші царі. Військові. Російські церковники... Але, то було епізодично.

Найбільшої шкоди українській історії та архівній справі, завдали таємничі візити Столипіна до Києва на початку ХХ століття. Саме тоді, охранка, за наказом царя, почала вишукувати всі архіви Запорожців. Причетним до того був і Столипін, який вивіз чимало документів до Москви. Потім частина з них, потрапила до Гохрану Новосибірська, де лежить і понині. Щось знову опинилося в Ермітажі.

До речі, фігура Петра Аркадійовича Столипіна досить цікава. Народився 5 квітня 1862 року в Дрездені. З древнього російського роду. Доводився троюрідним братом М.Ю.Лермонтову. Кар*єру робив через Міністерство внутрішніх справ. Секретні служби. Як Саркозі, Путін, Луценко... Очолював Раду Міністів Росії. Розпочав чимало реформ. Діяв жорстко, не зупиняючись ні перед репресіями, ні перед розстрілами. 1 вересня 1911 року, під час візиту царської родини в Києві, був застрелений секретним інформатором охранки євреєм Д.Богровим. Похований Столипін на території Києво-Печерської Лаври.

Особливої уваги заслуговує аналіз національної політики Столипіна. Основний наголос Прем*єр робив на захисті росіян і російськомовних по всій території імперії. Інтереси корінних націй і народностей грубо зневажалися. Освітні заклади переводилися з національних мов на російську. Закривали газети. Обмежували видання національних книг, діяльність національних товариств. Росіяни отримували пріорітет у всьому. Можна назвати Столипіна справжнім російським націоналістом і патріотом. У той же час гнобителем інших чисельних народів, які жили в імперії. В першу чергу, українського, білоруського.

Столипін був автором проекту про введення земств у шести західних губерніях - Мінська, Вітебська, Могилівська, Київська, Волинська, Подільська. Земства повинні були стати РОСІЙСЬКИМИ через вибори національних курій. Тобто, українці і білоруси заперечувалися як етноси, оголошувалися росіянами. Потім цю ідею активно використовували комуністи, переплавляючи всі народності СРСР в якусь дивну формацію під назвою радянський народ. Тобто, людей без національності. Вірніше, новітніх великоросів - адже все російське домінувало. Були створені негласні групи, які вишукували в місцевих архівах і музеях все, що нагадувало про національну ідентичність. Особливо дратувало російських царів все, що було пов*язане з Запорізьким козацтвом, Київською Руссю. В архіви Санкт-Петербургу, Москви, Новосибірська, Чити вивезли вагони рукописів, книг, літописів, церковних книг, козацьких універсалів, листів, реєстрів... Столипін часто здійснював секретні вояжі у наші краї. Особисто контролював.

Майже все збереглося. Так і лежить у тих скринях нерозпаковане.

Потім до справи долучилося ЧК-ОГПУ-НКВД-КГБ. Ці дібралися до обласних і міських архівів, музеїв. Масовим це явище стало наприкінці 60-х, початку 70-х років ХХ століття. З музеїв експонати вилучалися "на реставрацію". Збереглося чимало актів, договорів про тимчасову передачу реліквій українського народу музеям Росії. У нас забрали. І там не виставляють! Все в запасниках!

За великим рахунком, треба дякувати КГБ СРСР, яке зробило з Ермітажу та інших музеїв і архівів,потужний спецхран найрізноманітнішої інформації, яка прекрасно збереглася і понині. Констатуємо факт – переважна більшість унікальних документів з української історії, зберігається в Росії. Доступ наших дослідників туди – дуже обмежено. І це погано.

Попри всі обмеження, вилучення, репресії, українська національна ідея перемогла. Ми отримали суверенну національну державу. Мову, освіту, ЗМІ, армію...

Маємо потужну документальну базу, яка, правда, зберігається в інших державах. Переважно, в Росії. Але, на все свій час. Хай лежить. Ми потихенько, на власному, хай і скромному рівні, піднімаємо ці питання. Щось пишемо. На початку здавалося, що у пустоту. Виявилося, що нові ідеї, завдання, дуже швидко сприймаються новими поколіннями. Слово швидко матеріалізується. Ми робимо якісь внутрішні відкриття, постійно переформатуємо власну свідомість. А молодь сприймає це як істину.

Через кілька років вони прийдуть до реальної влади і у робочому порядку, буденно, здійснять всі ті проекти, які нині здаються нам фантастичними.

А в принципі, що тут складного? Відновити історичну справедливість і повернути те, що законно належить українському народу. Експонати. Архіви. Нашу історію. Ми цим мучимося, страждаємо. Нове покоління просто зробить!

Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"


Категория: Мои статьи | Добавил: zamok-popova (05.01.2008)
Просмотров: 684 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Категории каталога
Мои статьи [134]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • завантаження...
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Наш опрос
Чи варто відбудовувати замки в Україні?
Всего ответов: 263