Воскресенье, 23.07.2017, 00:41Приветствую Вас Гость

Музей-заповiдник"Садиба Попова"

Каталог статей

Главная » Статьи » Мои статьи

Зброяр і філософ Володимир Остапович: «Легенди і правда про булатну сталь»

Зброяр і філософ Володимир Остапович: «Легенди і правда про булатну сталь»

 Слід відзначити, що більшість виробів центру під керівництвом Верховного отамана Товариства козаків Київщини, генерал-майора козацтва, Академіка Міжнародної козацької академії Володимира Остаповича, була недоступна громадськості. Більше того, з проблем безпеки, легендарний булатний Меч Революції, створений центром «Булат НВР», розбирався і переховувався…

Останнім часом, майстри центру створили кілька унікальних кинджалів. Фахівці відзначають ніж «Ярило», зроблений за мотивами древнє київської школи, кортик «Козацька слава», акінаки…

Збірка  булатних мисливських ножів стала сенсацією кількох міжнародних виставок.

Нагадую, що команда Остаповича відродила рецепт справжньої булатної сталі, який вважали втраченим.

Булатні ножі легко стругають арматурні прути, розрізають пачки паперу, мають високі ріжучі властивості… Археологи і досі знаходять цілу булатну зброю, яка пролежала в землі 2-2,5 тисяч років!

Майстри центру працюють над булатною реконструкцією парадної шаблі Мазепи, яка спровокувала небувалу гонку російських, американських та канадських спецслужб територією трьох країн, про що багато писала преса. У цю історію втягнуті Ермітаж, Оружейна палата Кремля, у секретних спецхранах яких тихо лежать реліквії українського народу.

Про полювання на Меч Революції провідних українських і російських політиків, можна зняти повнометражний детектив. За Меч пропонували 150 тисяч доларів! Було чимало інтриг. Загадково загинуло два майстри, що працювали над цією зброєю…

Слід зазначити, що центр налагодив промислове виробництво булатної сталі у невеликих обсягах. Це прорив світового рівня!

Про історію булату, легенди, правду, ми говоримо з керівником центру «Булат НВР», Академіком МКА Володимиром Остаповичем.

- Володимире Володимировичу! Залізо нерозривно пов‘язане з історією людства. Можливо, людина відчула себе людиною, взявши до рук металеву зброю?

- З далекої давнини людство використовувало вироби із заліза та інших металів для забезпечення своїх потреб. Опираючись на глибокі знання, пов'язані з світосприйняттям людиною оточуючого світу як загальної гармонії зв'язків, воно вміло використовувати всі дари живої природи з такими знаннями, які ми зараз тільки починаємо розуміти та відтворювати. Воно поєднувало нерозривний енергетичний вплив металів, дерева, каміння тощо з питанням буття людини, як творіння живої Природи. Знаючи, що в кожному організмі є природні резонатори, що налаштовані на певні частоти коливань, воно уміли, за допомогою відповідних матеріалів, збуджувати струм в органах тіла, вживати окисли металів в лікувальних цілях. Відомо також, що двохвалентне залізо знаходиться в гемоглобіні у складі крові всіх представників тваринного світу нашої планети, забезпечуючи киснем тканини їх організмів.

Про дуже високий рівень знань та майстерності античних майстрів говорить знайдена видатним українським археологом Борисом Миколайовичем Мозолевським нашийна прикраса скіфського царя – золота пектораль, датована 4,5 століттям до нашої ери. Пектораль виготовлена із золота 900/ооо проби та являє собою літопис часу, космогонічні уявлення скіфів про світобудову. Відомій в Україні фахівець реставраційної справи Олександр Мінжулін, котрий приймав безпосередню участь у реставрації цього шедевру світової культури, пише про нього так: ”Цікаво було б дізнатися і побачити, чи зможе хтось із сучасних майстрів виготовити пустотілий каркас або фрагмент, як на пекторалі?”

 Іншим загадковим фактом досконалої майстерності наших пращурів для сучасних фахівців – металознавців є всесвітньо відома Делійська колона Кутуба.

 Висота цього витвору, датованого IX століттям до н.е. та виготовленого із чистого заліза, сягає 7,3 метри (вага 6,5 т., діам. біля основи - 41,6 см., діам біля вершини - 29,5 см., темна поверхня якої сяє). Окрім того це залізо впродовж багатьох тисячоліть не піддається руйнації корозією. Якщо вважати підхід високоцивілізованих сучасних вчених стосовно оцінки наших пращурів, як „племен диких варварів”, то все ж таки дуже бажано було б отримати від них відповідь хоча б на питання, яким чином можливо було тоді отримати цей шедевр, не кажучи вже про те, що і сьогодні немає науково обґрунтованої відповіді стосовно корозійної стійкості цього творіння. Від себе тільки додам, що для розплавлення заліза з кількістю вуглецю 0,08%, котрий знаходиться у хімічному складі колони, потрібна температура вище 1539°С, а як відомо сучасній науці, при спалюванні деревного вугілля (про застосування кам'яного вугілля в ті часи інформація майже відсутня) можна досягти температуру до 1400°С.

                         

 - Кажуть, що у вільному стані залізо знаходять тільки метеоритного походження?

  - Так! Враховуючи  величезні запаси залізних руд, досить поширено розповсюджених по планеті Земля, людина посередництвом стихій, повсюди використовувала їх для виробництва залізних, сталевих та чавунних виробів. Із землі добували глину для оздоблення сиродутних печей, домниць і ковальських горнів, а також для виготовлення жаростійких тиглів. З каменя та глини облаштовували домниці для плавлення металів і випалу деревного вугілля, яке використовувалося з однієї сторони як вуглецевий матеріал для перетворення залізної руди в залізо, сталь та чавун, а з іншої - як джерело отримання високих температур в процесі отримання металів чи випалу глиняних виробів. Окрім того, застосування деревного вугілля чи просто дерев'яних стружок в суміші з глиною робило залізоплавильні тиглі досить вогнетривкими.      

 Ведучи гармонійний спосіб життя у відповідності до законів природи люди розуміли що в процесі користування землею, вона виснажується, тому постійно вели кочовий образ життя. В цьому разі облаштування місць обробки металів не потребувало значних зусиль. В кожному поселенні була достатня кількість майстрів, які задовольняли потреби громади в металевих виробах.                     

 - Булат. Булатна сталь. Булатна зброя. Міфи. Легенди. Звідки це все?     

 - З дитячих років ми чули безліч захоплюючих легенд про булатні мечі, котрими казкові богатирі легко розбивали своїх ворогів, або як просто такими мечами можна було рубати залізо та каміння, а потім в польоті розсікати легку газову хустинку.

  Видатний російський  інженер П.П. Аносов (1797-1851рр), котрий завдяки наполегливій довготривалій праці, здійснив розгадку виготовлення булатної сталі, писав про неї у своїй відомій праці „О булатах” наступне: „Закінчую твір надією, що незабаром наші воїни будуть озброєні булатними мечами, наші землероби оброблятимуть землю булатним знаряддям, наші ремісники будуть виготовляти свої вироби булатним інструментом; одним словом, я переконаний, що з розповсюдженням способів виготовлення і обробки булатів вони витіснять із вживання всякого роду іншу сталь, яка при виготовленні виробів потребує особливої гостроти та стійкості”.

Більшість вважає, що слово „булат” походить від арабського „аль-фулад” чи персидського „pulad”, що значить сталь взагалі.

 Якщо враховувати, що загалом такі вироби застосовувалися для виготовлення озброєння, то походження терміну „булат” скоріше всього потрібно шукати від слова „булава”, як символічної зброї Творця Світу. А з урахуванням високих функціональних характеристик логічно витікає характеристична складова, а саме - „неперевершеність”.

 Булатна сталь має ще одну характерну відмінність від інших - на її поверхні після кування, полірування та травлення з'являється своєрідна макроструктура, тобто візерунок. Так  завжди можна було оцінити якість виробу, про що сьогодні достатньо написано в літературних джерелах.

 А ось стосовно виготовлення булату на різних історичних етапах - тут яких тільки думок не зустрінеш.

 В відомій книзі Ю.Г. Гуревича „Загадка булатного візерунку” серед іншого сказано про касту ковалів, котрі спустилися з Гімалайських гір в Пенджаб (древнє князівство в Індії) і добре знали залізну справу та вміли виробляти залізну зброю з незвичайними для того часу властивостями.

 В основі, світова думка з багатьма письменами зводиться до того, що батьківщиною булату є саме Індія. Багато літературних джерел свідчать, що виробництво булату було також розповсюджено від Іспанії до Японії. Відомо також, що на початку другого тисячоліття до н.е. в межах Ірану, Афганістану, Середньої Азії, Месопотамії та в долині річки Інда без видимих причин прийшли в занепад багато старих міст з різким скороченням населення. В той же час з північного лісостепу (мається на увазі Україна) до Близького і Середнього Сходу прийшли племена, котрі називали себе оріями. Вони переміщувались на легких колісницях в супроводі небачених там до того часу табунів коней і зупинились в т.ч. в долині р. Інд.

Окрім небачених військових споряджень, в прийдешніх дивувала містична прихильність оріїв до вогню та заліза. Халдейські тексти називають орійських волхвів „магами вогню”. Вже в XVI ст. до н.е. багато царів і місцевих властителів Месопотамії, Сірії і Палестини носили орійські імена.

 Самі індуси сьогодні стверджують, як близько 2,5 тис. років до н.е. до Індії з півночі прийшли освічені люди, котрі внесли вагомий внесок в загальний розвиток культури країни.

 - Порівняльний історико-археологічний аналіз виявляє тісний зв'язок, якщо не закономірність, розповсюдження металургії заліза в Азії та Европі, з міграціями орійських племен.

 - Вже немає ніяких сумнівів, що саме орійська спільнота привнесла у відомі сьогодні в світі історичні регіони виробництва булатів, саму технологію їх отримання.

 Стосовно сучасної думки про велику таємність самої технології виробництва булатів, котрими ніби були окутані окремі майстри, що його виробляли, то детальний аналіз історичних і сучасних матеріалів з урахуванням археологічних досліджень, абсолютно її спростовує. Булат отримували саме професійні майстри своєї справи у всіх поселеннях, де вони проживали, базуючись на відомих та переданих за Звичаєм, з уст в уста, знання у цій галузі.

 Тепер детальніше зупинимося на загальних характеристиках та ознаках булатів, відомих у світі саме як Дамаська сталь, яка здебільшого продавалася у вигляді „Wooz” – вуца, розрубаного на дві половини.

 За загальними ознаками, булат відноситься до металів, вироби з яких мають на поверхні характерний візерунок, природа котрого у науковому світі сьогодні досить відома. Саме за характером візерунку, тобто направленістю сфероїдальних цементитних прожилок та відтінку фону (світлий чи темний), визначали якість виробу.

Історії також відомий термін „зварний булат”, він же „харалуг”, а мечі з нього називались харалужними. Зварний булат отримували шляхом поєднання ковальським способом низьковуглецевого заліза з високовуглецевим, завдяки чому на поверхні виробу також формувався візерунок, але відмінний від булату, отриманого безпосередньо литвом.

Тепер зупинимось на узагальнюючих особливостях давніх технологій виробництва металів та булату зокрема.

 Археологічні знахідки виробів з металів так званих „бронзового „ та „залізного” віків з теренів нашої країни, і не тільки, та одночасні їх металографічні дослідження свідчать про високий рівень знань наших пращурів в металургійній галузі. Наприклад, металеві колекції, представлені мідними та бронзовими виробами за типом сплавів, поділяються на олов'янисті, олов'янисто-миш'якові, олов'янисто-миш'яково-свинцеві, складні мідно-олов'янисто-сурм'яні сплави та чисту мідь. Кількість елементів у зазначених сплавах у відсотковому відношенні мас олова, сурми, свинцю, миш'яку та інших у десятих долях, вказує на їх штучне введення в розплав. Таким чином майстри обґрунтовано та з великим рівнем знань задавали ті чи інші властивості виробам в залежності від їх призначення.

 - Які якості повинна мати справжня булатна сталь?

 - Однією із ключових вимог до булатів є саме якомога менша наявність у їх складі домішок інших металів. Наявність таких суттєво знижує фізико-механічні властивості виробів, що сьогодні добре відомо як при застосуванні обсаджувальних труб в умовах крайньої Півночі, чи при виробництві наприклад поворотних рейок залізничних колій.

 Тому, саме склад залізних руд визначав якість булатних виробів. Досить чисті руди траплялися рідко, і в природних умовах північних поселень доцільніше було застосовувати зварний булат.

  З часом булатні вироби поступово, але впевнено почали зникати з арени. Технологія дійсно почала втрачатися, хоча майже до XIX століття н.е. в країнах Близького та Далекого Сходу булатні вироби ще мали місце.

 - Що стало причиною занепаду виробництва булатів?

 - З початком розподілу суспільства на класи, появою поділяючих релігійних течій з одночасною втратою людиною розуміння нерозривності свого буття з космічно-планетарною гармонією, та надбанням людством завдяки геніальному винаходу - грошей, котрі з часом почали відігравати функцію товару, розпочалася загальна руйнація особистості в цілому. Самий жахливий механізм руйнації було запущено. За даних обставин людині вибору не залишалось. Вона стала перед реальністю вибору - або володіти надприбутками, або ж бути рабом. За таких умов, людині матеріального світу було вже не до його розуміння. На превеликий жаль, гасло часу „Гроші - розум, честь та совість епохи” повноцінно діє і сьогодні, знаходячись одночасно над людством, урядами, президентами та державами. Перед їх магічною силою людина меркне.

 Володарям людства з метою отримання прибутків, потрібен був „вал”, що в свою чергу спонукало до вузьких спеціалізацій. Стрімко зростаюча потреба в металах, призвела з одного боку, до модернізації умов їх виробництва, а з іншого,  до втрати якості.

 Сьогодні в металургії заліза „узаконена” наявність додаткових металів в залізо-вуглецевих сплавах. Інакше їх виробництво стає нетехнологічним. А як відомо, булат є чисто залізо-вуглецевим сплавом.

 Звісно, коли постало питання стосовно отримання булатів за сучасних умов виробництва, відразу ж виникло інше питання, як це здійснити, тобто як в умовах сучасного металургійного виробництва отримати чисту за хімічним складом вуглецеву сталь.

 Це питання турбувало також і українця, к.т.н. Назаренко Василя Романовича, котрий як і відомі світові вчені М.Фарадей, С. Рінман, Г. Пірсон , Д. Стодарт, М. Ломоносов, Д. Менделєєв та інші, загорівся здійснити мрію людства з студентських років. Завдяки довгій та наполегливій праці він розвіяв хмари над таємницею булату, за що нагороджений „Орденом за Заслуги III ст.”

 Науково-технічний центр „БУЛАТ НВР” у свій час впровадив у виробництво булатну сталь на металургійних заводах „Дніпроспецсталь” та „Запоріжсталь”. Вироби із булатної сталі за зносостійкістю виявилися значно кращими від аналогічних, виготовлених із легованих марок. Технологія виробництва булатної сталі є технологією якісної металургії в сучасному розумінні. Її застосування дозволить з одного боку значно скоротити марочну структуру сталей, котрі сьогодні використовуються в промисловості, з іншого, принести значний економічний ефект суб'єктам підприємництва.

- То в чому суть булату? Що це? Філософська течія, чи певний стандарт чистоти металу?

- Історично  булат завжди асоціювався  в якості матеріалу для виготовлення лез при виробництві зброї. Це символ надійності, сили, чистоти. Цей метал супроводжує людину з прадавніх часів. І ми робимо все, аби булатна міць, чистота знову повернулися в наше життя, змінюючи світ на краще!

Віктор Тригуб, редактор міжнародного козацького журналу «Нова Січ»


Категория: Мои статьи | Добавил: zamok-popova (05.01.2008)
Просмотров: 898 | Рейтинг: 1.0/1 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Категории каталога
Мои статьи [134]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • завантаження...
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Наш опрос
Чи варто відбудовувати замки в Україні?
Всего ответов: 263